Історія музею Державного податкового університету має знакові імена. Одне з них - Ольга Іванівна Сластьоненко, викладач історії Ірпінського індустріального технікуму, нині ветеран праці. Вона стояла біля витоків музею ще в далекому 1975 році , була безпосереднім організатором та активним учасником створення майбутнього музейного простору.
У 1976 р. розпочалася копітка робота з реалізації ініціативи тодішнього директора Володимира Івановича Павленка. Очолив музей викладач і ветеран Другої світової війни Петро Семенович Овчар, а поруч з ним працювали справжні ентузіасти: Ольга Сластьоненко, Віктор Чекардін, Валентина Кулініч, Володимир Бичков, Григорій Шепель, Леокадія Падусенко. Саме їхніми зусиллями було закладено традицію збереження пам’яті про навчальний заклад.
Про ті події Ольга Іванівна згадує так:
«Йшов 1975 рік - 30-ліття Перемоги у Другій світовій війні. Директор технікуму В. І. Павленко запропонував створити музей бойової і трудової слави. Для музею виділили 219 кабінет на другому поверсі. Директором призначили Петра Семеновича Овчара. Для допомоги створили Раду музею, до якої увійшли: голова комісії суспільних дисциплін М. О. Биченко, секретар комітету комсомолу П. В. Мельник і я, як учитель історії…». У кожній навчальній групі оголосили збір експонатів. Студенти приносили речі та реліквії війни, запрацювали пошукові групи, збиралися спогади випускників, викладачів і співробітників. Саме Ользі Іванівні, як викладачу історії, було доручено підготувати групу екскурсоводів-кращих студентів - активістів, які з великою відповідальністю проводили перші екскурсії. Тексти розповідей створювалися спільно з ветеранами закладу - тими, хто знав ціну пам’яті. Поступово музей наповнювався не лише матеріалами про війну, а й документами з історії створення та діяльності технікуму.
У 2001 році Ольга Іванівна Сластьоненко, уже як старший викладач кафедри філософії та соціології Академії державної податкової служби України, підготувала методичну розробку для виховних годин «Технікум. Коледж. Інститут. Академія» (до 80-річчя навчального закладу). Ці унікальні матеріали згодом лягли в основу книг про 80-річну історію закладу освіти.
Тож по праву Ольга Іванівна Сластьоненко вважається одним із фундаторів музею і справжнім літописцем закладу освіти.
Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Ольга Іванівна залишається частим і бажаним гостем музею, активним учасником заходів університету, людиною, для якої історія не завершилася сторінками минулого, а живе тут і тепер, у пам’яті поколінь.
