25 лютого відбулися урочистості з нагоди вручення дипломів магістрам факультету соціально-гуманітарних технологій, спорту та реабілітації. Цьогоріч магістерський рівень успішно завершили 142 випускники, з них 14 отримали дипломи з відзнакою. 

Церемонія розпочалася виконанням Державного Гімну України. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників і викладачів університету, які віддали життя за Україну. Освіта, що триває під час війни, цього дня звучала як позиція і як відповідальність.

Магістри 2026 року – це про усвідомлений вибір. 60% випускників становлять чоловіки, 40% – жінки. Наймолодшому – 22 роки, найстаршому – 65. Кожен чотирнадцятий студент старший за 50 років. Лише трохи більше половини здобували вищу освіту вперше. Для інших це друга або третя освітня траєкторія, що підтверджує запит на безперервний професійний розвиток.

Серед випускників – офіцер Збройних Сил України, капітан поліції, підприємці, лікарі, тренери, психологи, управлінці, волонтери. Війна стала контекстом їхнього навчання, але не зупинила його. Частина магістрів поєднувала заняття зі службою, управлінською практикою та допомогою військовим.

У своєму зверненні очільник університету Дмитро Серебрянський наголосив, що цей випуск є особливим насамперед за своєю природою. Він назвав його соціальним випуском, адже більшість магістрів – це вже сформовані професіонали, які свідомо обрали напрямки фізичної культури і спорту, психології, менеджменту та публічного управління як сферу служіння суспільству. За словами Дмитра Миколайовича, університет традиційно готує фахівців для фінансово-економічної системи держави, для забезпечення фіскальної стабільності та розвитку інституцій. Натомість нинішні магістри взяли на себе місію іншого масштабу – працювати з людьми безпосередньо, забезпечувати їхню фізичну, психологічну та управлінську спроможність. «Ваше завдання – не просто реалізувати себе у професії, а створювати умови, в яких інші можуть бути ефективними, здоровими і сильними», – підкреслив очільник університету. Він акцентував, що в умовах війни саме фахівці соціально-гуманітарного профілю формують стійкість суспільства: допомагають військовим і цивільним долати травми, організовують управлінські процеси в громадах, розвивають спорт як інструмент реабілітації та національної єдності.

Відтак окремі історії цього випуску вже стали прикладом активної громадянської позиції. Магістр спеціальності «Публічне управління та адміністрування» Олександр Бірченко пробіг 1000 кілометрів за 90 днів і зібрав понад 1 мільйон 150 тисяч гривень на реабілітацію військових і дітей, постраждалих від російської агресії. Загалом завдяки його ініціативам залучено понад 15 мільйонів гривень на підтримку війська та відновлення захисників.

Декан факультету Наталія Зикун, вітаючи магістрів і їхні родини, наголосила, що сьогоднішній диплом – не крапка, а логічна пауза перед наступним кроком. Вона запросила випускників продовжити науковий шлях в аспірантурі, долучатися до викладацької діяльності та передавати досвід наступним поколінням студентів. За її словами, сучасну молодь потрібно навчати інакше – живо, динамічно, через практику і залучення. І саме нинішні магістри здатні стати частиною цієї трансформації.

Окрему увагу декан звернула на розвиток нових освітніх ініціатив факультету. Уже реалізується сертифікатна програма з клінічної психології у співпраці з випускницею Зоряною Сідоренко, а 10 березня перші слухачі отримають сертифікати. Готується до запуску програма з реабілітації та кінезіопластики в межах напряму оздоровчих технологій і культурно-спортивної реабілітації. «Є над чим працювати і є важливі завдання для країни», – підкреслила Наталія Зикун, закликавши випускників приєднуватися до Асоціації випускників і спільно реалізовувати нові проєкти.

Супроводжували вручення дипломів музичні привітання, звучали слова вдячності від гостей і самих випускників.

Завершилася урочистість виконанням Гімну університету та спільним фото на сцені.

Випуск магістрів 2026 року став підтвердженням того, що університет формує не лише фахівців, а спільноту людей, готових працювати з людьми, для людей і заради країни.