1 жовтня, у День захисників і захисниць України, у  Дрімайлівці, що на Чернігівщині, відкрили Садибу Пам’яті - меморіальне місце, де народився і виріс Микола Безпалий - випускник Державного податкового університету 2009 року, Захисник України, який загинув у травні 2024-го.

Ідея, ініціаторкою та натхненницею якої стала мама Миколи - Любов Іванівна Безпала, є першою в Україні саме в такому форматі. Це не музей за склом, це - рідний дім, у якому пам’ять живе в кожній речі. У грушці, яку мама посадила восени, коли народився Микола; у садку, що виріс на згадку про його подвиг; у родинному дереві, що розлого виписане на стіні кімнати; у світлинах, документах. У кожному предметі інтер’єру, який знав його малим, знав дорослим чоловіком, сином і батьком, знав його Воїном. А тепер - у меморіальній дошці на розі рідної хати. А ще - у сотнях хризантем, які щороку розквітають на подвір’ї до дня народження Миколи. Так материнська любов перетворює біль на пам’ять.

Миколі було лише 37.

Випускник-медаліст Дрімайлівської школи, Чернігівського обласного ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою, Національного університету податкової служби України в Ірпені - випуск 2009 року, працівник податкової та митної служби, старший лейтенант Збройних Сил України, командир взводу протитанкових ракетних комплексів 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Із перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України. Чернігівщина, схід, Авдіївський та Покровський напрямки… Понад два роки бойового шляху, постійної небезпеки, відповідальності за своїх людей. Побратими називали його «Корсаром» - за професійність і майстерність. 11 травня 2024 року Микола загинув, захищаючи Україну.

А нині його рідний дім знову став місцем зустрічі з ним - через пам’ять.

На відкриття Садиби Пам’яті приїхали рідні та близькі Миколи, його друзі, побратими, колеги, односельці, представники громади. До цієї важливої події долучився і Державний податковий університет.

Співробітники Музей історії університету привезли до Садиби матеріали про Миколу Безпалого, його рідний факультет, університет, який він закінчив, та про те, яким є ДПУ сьогодні, про традиції закладу освіти у вшануванні своїх Героїв.

Для Податкового «Світла пам’ять!» - це не просто слова. Це дії, це вчинки,   це відповідальність за пам’ять.

Для нас Микола Безпалий - не лише ім’я на меморіальній дошці, він - наш випускник, наш студент, людина з історії нашого університету, наш Герой.

ДПУ підтримує родини своїх полеглих воїнів: прагнемо бути поруч, відкривати їхні історії, зберігати документи й фотографії, збирати спогади, називати імена, розповідати історії подвигу.

Садиба Пам’яті в Дрімайлівці особлива. Вона єднає зболілих серцем матерів, родини, побратимів, громаду, є місцем, де підтримують одне одного, де свято бережуть пам’ять.

Щиро дякуємо Любові Іванівні Безпалій - мамі нашого Героя - за сина, за  мужність, за стійкість, за безмежну силу материнського серця, яке, пройшовши через найстрашнішу втрату, продовжує говорити світові про полеглих українських синів.

Нехай у цій Садибі завжди буде життя. Нехай шумлять дерева, буяють квіти, приходять люди, звучать дитячі голоси.

Пам’ятаємо наших Героїв. Разом бережемо пам’ять. Музей історії ДПУ -поруч із родинами. Університет пам’ятає своїх, аби знали, аби ніколи не забули ціну миру.