24 лютого – 4 роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Чотири роки боротьби. Чотири роки втрат і стійкості. Чотири роки, що змінили кожного з нас.
О 4:00 ранку 24 лютого 2022 року пролунала новина, яка розділила життя на «до» і «після». Того дня Ірпінь став щитом столиці. А Державний податковий університет – частиною оборони міста.
Місце, де ще вчора звучали лекції й студентський сміх, стало свідком боїв, тривог і боротьби за життя. Його стіни бачили руйнування і втрати. Але водночас – мужність, взаємопідтримку та незламність тих, хто залишився.
Сьогодні університет – це не просто простір навчання.
Це простір пам’яті. Простір сили. Простір історії, написаної мужністю.
Зі сльозами на очах, із глибоким сумом у серці університетська спільнота вшанувала загиблих.
О 9:00 ми долучилися до загальнонаціональної хвилини мовчання. Зупинили справи. Згадали захисників і захисниць, цивільних дорослих і дітей, які стали жертвами російської агресії.
Ми згадали наших випускників, які віддали життя за Україну.
Згадали дні окупації університету й міста. Згадали хаос перших тижнів, підвали, укриття, людей, які тримали двері центрального корпусу, щоб його зберегти. Згадали тих, хто рятував, допомагав, підтримував, наших викладачів: Михайла Мацелика, Антона Звєрєва, Галину Чигрину.
Акапельно прозвучала «Плине кача». Без інструментів. Лише голоси. І в тиші між нотами було більше, ніж у словах.
Чотири роки ми працюємо.
Допомагаємо Збройним Силам України. Донатимо. Підтримуємо. Не зупиняємося.
Ірпінь вистояв. Податковий вистояв. Завдяки тим, хто захищав Україну зі зброєю в руках. Завдяки тим, хто залишався поруч у найкритичніші моменти.
Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу, цінності та майбутнє.
Слава Збройним Силам України.
Слава Україні.
